опір

I о́пору, ч.

1) Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір.

2) Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось.

3) спец. Властивість, здатність чого-небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила, ступінь такого протистояння.

••

О́пір матеріа́лів — а) здатність матеріалів протидіяти зміні їхньої форми; б) наука про міцність і види деформації матеріалів та елементів конструкцій машин і споруд. || Сила протидії провідника рухові електричного струму в колі. Опір ділянки електричного кола. **

Вну́трішній о́пір — опір джерела електричного струму.

Зо́внішній о́пір — загальний опір усіх ділянок електричного кола, крім опору джерела електричного струму.

4) Властивість провідника, від якої залежить сила струму в колі.

••

Електри́чний о́пір — фізична величина, що характеризує протидію провідника електричного струму (одиниця в СІ – ом, Ом).

5) діал. Опора.

II присл., діал.

Опираючись, пручаючись.

••

О́пір(ом) ста́ти — вчинити опір.